Чернігвський обласний художній музей

В основі колекції Чернігівського обласного художнього музею лежить родинна колекція Галаганів, зібрана членами цього знаного козацько - старшинського роду протягом ХУІІ - ХІХ століть.
Найбільшу частку її складає сімейна галерея, представлена портретами восьми поколінь Галаганів, а також їх численних родичів - Розумовських, Дараганів, Гудовичів, Ламздорфів. Є в цьому зібранні і твори західноєвропейського живопису та графіки ХУІІІ-ХІХ століть, здебільшого, на жаль, невідомих авторів. Широко представлені твори українських та російських художників ХІХ століття, а також роботи народних майстрів.
Відомо, що окрім художніх творів у родовому помісті Галаганів - в селі Сокиринцях знаходився і фамільний архів, в якому зберігались численні документи ХУІІ -ХІХ століть. Зважаючи на їх історичну цінність, частину цього архіву була опублікована ще у 1883 році у журналі "Киевская старина" з люб'язної згоди останнього представника цього роду по чоловічій лінії, відомого державного та громадського діяча Григорія Павловича Галагана (1819-1888). І надалі ці матеріали прислужилися не одному досліднику української історії.
Сімейний архів, звичайно, поповнювався і нащадками Григорія Павловича, зокрема, членами родини його племінниці Катерини Павлівни Ламздорф-Галаган, які володіли Сокиринцями до 1917 року.
Як з'ясувалось, саме фамільні реліквії цієї родини потрапили за кордон разом з останнім господарем маєтку - графом Миколою Костянтиновичем Ламздорф -Галаганом (1881-1951). У 2005 році його онука Єлизавета Блейк з США під час візиту до України передала їх Чернігівському обласному художньому музею.
Привертають увагу оригінальні сімейні фото, датовані 70-80 роками ХІХ століття. Це фото подружжя Катерини Павлівни Ламздорф-Галаган, уродженої Комаровської (1846-1899) та її чоловіка Костянтина Миколайовича Ламздорф-Галагана (1841-1899), їхніх дітей - Сергія (1876-1928), Павла (1879-1954), Миколи (1881-1951) у різні періоди їх життя.
Дуже цікавими є оригінальні фото краєвидів Сокиринців, датовані 1901 роком роботи П.Брока - це і готична каплиця, готичний місток, зимовий сад, види та інтер'єри палацу - кабінет з родинними портретами, які окрім декількох є в нашій колекції: вітальня, їдальня з картинами, які також представлені в музеї, іконостас церкви Св.Варвари.
Музей отримав також і оригінал журналу "Столица и усадьба" за грудень 1914 р., присвячений Сокиринцям. Серед матеріалів сімейного архіву і копія заповіту К.П. Галаган від 16 листопада 1916 року, де вказані усі родичі та родові помістя Ламздорф-Галаганів. Цікавим є і ще один документ - свідоцтво про внесення до родової книги дворянства Олександри Миколаївни Ламздорф - Галаган за підписом князя Володимира Трубецького, датований 1930 роком, а також оригінал журналу "Новикъ", виданий російським історико-родовим товариством у Нью-Йорку 1941 року з родоводом Ламздорф - Галаганів з початку ХУІІ століття.
Дякуючи цьому архіву, були уточнені дані щодо портрета Катерини Павлівни Ламздорф-Галаган роботи М.Потапова 1899 року, який зберігається в нашій колекції, і репродукція якого вміщена в журналі "Столица и усадьба" та її чоловіка Костянтина Миколайовича Ламздорф-Галагана, роботи Ф.Бухгольця, 1898 року, який потребує реставрації.
Завдяки гостям з Америки виявилось, що існує і портрет Олександри Ламздорф-Галаган (Швецової), представниці 9 покоління галаганівського роду , матері Єлизавети Блейк, написаний у 30-ті роки ХХ століття відомим художником - портретистом Савелієм Соріним. Про це свідчить обкладинка журналу "Town and Country" №1 за 1931 рік та фото з персональної виставки Соріна у Нью-Йорку.
До речі, С.Сорін у 1896-1899 роках навчався в Одеській художній школі у К.К.Костанді, закінчив її з медаллю, що давало право на вступ до Академії Мистецтв без іспитів. З 1899 року він навчався в Академії Мистецтв у І.І.Творожнікова, В.Е.Савінського і І.Ю.Рєпіна. Писав в основному портрети, брав участь у виставках "Мира искусства". У 1920 році переїхав до Франції. У його доробку портрети відомих діячів мистецтва - О.Горького, О.Бенуа, Е.Дузе, Г.Павлової, Ф.Шаляпіна та багатьох інших.
Згідно заповіту 30 картин С.Соріна були передані його вдовою Третьяковській галереї та іншим російським музеям, а 1974 року відбулася виставка цих робіт в Москві та Ленінграді.
Родина Єлизавети Блейк, у якої зберігається ця чудова пастельна робота, обіцяє подарувати її наступного року разом з портретом самої Єлизавети Блейк, написаним також відомим американським художником.
Якщо наші сподівання справдяться, то в Чернігівському художньому музеї будуть представлені портрети 10 поколінь цього знаного роду, підтверджені та доповнені матеріалами з сімейного архіву Ламздорф-Галаганів.