Чернігвський обласний художній музей

Колекція західноєвропейського мистецтва групи "графіка" включає естампи XVIII-XIX ст. репродукційної гравюри, офорту XVIII - XIX ст. та літографії.
Різцева гравюра завдяки її особливим якостям розглядається як самостійний вид мистецтва. Вона є найдавнішим класичним видом гравірування на металі. Техніка гравірування механічним способом за допомогою різців (пізніше і способом травлення дошки, наприклад, офорт) віддавна застосовувалось ремісниками при виготовленні ювелірних виробів, для прикрашання зброї, обладунків, кухарського начиння.
Репродукційна гравюра виникла у XV ст. в Італії. В цей час графіка цілком знаходилась під впливом монументального мистецтва, тому основним завданням гравюри XV ст. було відтворення живописних шедеврів Леонардо, Рафаеля, Мікеланджело.
Римську школу гравюри очолювали Джованні Вольпато і Рафаель Морген, роботи яких представлені в колекції ЧОХМ. У творчості цих майстрів звучить переважно релігійно-міфологічна тематика: "Тріумф поезій", "Пожежа в Борго", " Вигнання Іліодора з храму", " Афінська школа" Джованні Вольпато та " Месса в Больсені", " Таємна вечеря", " Танок пір року", " Святе сімейство" Рафаеля Моргена.
З XVI ст. художниками в естампах використовується техніка травлення - офорт. Як самостійний вид гравірування він поширюється на початку XVI ст., а з XVII ст. набуває популярності у Голландії, Франції та Італії.

Домінуючим у майстрів класичної гравюри XVIII ст. був історичний жанр. Провідна роль у XVII-XVIII ст.ст. у розвитку репродукційного естампу, в тому числі кольорового, належала Франції, під впливом якої розвивався англійський офорт. В колекції представлено кольорові естампи Елоіза Лелоі та Анаїза Кудузьє під назвою "La modu", які були створені у 1830- 1848 роках, а також офорти Валентайна Грін "Баярд" та "Епанімонд" (1774 р.).
Зародження офорту в Росії пов'язане з ім'ям Симона Ушакова, який виконав у 1663 р. різцеві гравюри " Трійця", " Сім смертних гріхів" та ін. Надаючи гравіруванню великого значення, Петро І видав наказ про розвиток мистецтва гравірування. У XVIII ст. в російській гравюрі все ще переважає різець. З середини XVIII ст. осередком гравірування стає "Градирувальний департамент" при Академії наук. В колекції представлена робота видатного російського майстра репродукційної різцевої гравюри Миколи Івановича Уткіна "Іоанн Хреститель в пустелі", датована 1802 роком.
Друга половина XIX ст. в зібранні ЧОХМ представлена Німеччиною, де в цей період відроджується творчий естамп. Орієнтуючись на французькі традиції, у Мюнхені було організовано школу офорту. У нашій колекції знаходяться твори німецьких художників "Млин", " Жінка з папугою", " Адам і Єва".
В колекцію репродукційної гравюри увійшли естампи XIX ст., які виконані за гравюрами XVIIІ ст. Техніка офорту відрізняється від інших естампів, наприклад, літографії особливою напруженністю, глибиною та дуже широким тональним діапазоном зображення. Цих якостей надає йому високий друк.