Чернігвський обласний художній музей

В музейних зібраннях Чернігова зберігається велика кількість визначних пам'яток минулих століть, серед яких численні твори іконопису. Представлені вони і в Чернігівському обласному художньому музеї. Основу цієї колекції складають ікони, зібрані Чернігівським обласним історичним музеєм ім. В.В.Тарновського на початку 60-х років XX століття під час масового закриття діючих храмів на території області.
В результаті надходжень з Троїцького собору в Чернігові (1962), кількох експедицій до Ніжина, Любеча (1963), с. Жуклі Корюківського району (1969) було отримано більш ніж сто творів, кинутих напризволяще. На жаль, через ідеологічні заборони тих днів, їх майже не включали до діючої експозиції музею та виставок. Лише поодинокі експонати, починаючи з 1966 року, почали надходити на реставрацію.
Джерелами подальшого поповнення колекції були дарунки та придбання у приватних осіб, нечисленні експедиції по районах області. Не так давно до них стали додаватись надходження від Чернігівської митниці та місцевих органів внутрішніх справ.
В нових умовах іконам приділяється більше уваги. Зростає обсяг щорічної реставрації, що дає змогу частіше їх експонувати як в експозиційних залах музею, так і за його межами на різноманітних виставках.
Наразі колекція нараховує 294 одиниці зберігання основного, науково-допоміжного та тимчасового фондів музею. В ній представлено пам'ятки Лівобережної України, переважно в межах сучасної Чернігівської області, а також такі, що були привезені з Росії та побутували тут, датовані II половиною XVII - початком XX століття. Більшу частину складають твори порефор-менної доби.
Зібрання дає змогу охарактеризувати певні етапи розвитку українського та російського іконопису, виявити художні особливості кожної його групи.
Зразки українського письма XVIII століття свідчать про вплив барочного стилю європейського мистецтва на національні традиції іконопису. Образи святих малюють в наближених до натуральних людських пропорціях з використанням об'ємного моделювання, оточуючий їх простір - з реалістичним відтворенням перспективи.
Якщо "Три святі", "Спас на троні" тяжіють до київської школи, то місцем створення багатьох інших, зокрема, "Богородиці Одигітрії", "Св. Варвари", можна вважати іконописні майстерні Чернігівщини. Їх барвистий піднесений стиль знаходить відгомін в багатьох творах місцевих художників навіть на початку XIX століття.
Слід звернути увагу на те, що на Чернігівщині існувала традиція не тільки мальованих, але й різьблених ікон у вигляді невисокого рельєфу із значним додаванням позолоти чи сріблення, вкрапленням мальованих фрагментів. Підтвердженням їх високого виконавчого рівня є роботи "Трійця новозавітна" XVIII століття, "Св. архангел Михаїл" ХVІІІ-ХІХ століть, "Св. Микола чудотворець" XIX століття .
Чернігівський іконопис XIX століття представлено зразками як професійних майстерень, так і художників ремісничого рівня. Твори київської школи служили їм зразком для наслідування, але багато важила й місцева традиція. Це знаходить свій прояв в копіюванні місцевих чудотворних бого-родичних ікон (Суражської,Чубківської, Мохнатинської, Любецької тощо), образів місцевошанованих святих (зокрема, Миколи Рихлівського). Щодо стилістичних особливостей, то вони все більше тяжіють до академічного спрямування внаслідок реформи іконописання початку XIX століття та відповідних настанов церкви.
В II половині XIX - початку XX століття на українську ікону значно вплинув загальний розвиток промисловості: з'являються нові малярські матеріали та технічні засоби. її ціна тепер залежить від художнього рівня. Створюються майстерні, де на високому професійному рівні тиражуються твори, позбавлені ознак індивідуальності їх автора. Вони втрачають національні риси, опиняються під впливом стилістики світського мистецтва: класичного, візантійського стилів, стилю модерн.
Одночасно на Чернігівщині в XIX столітті був поширений непрофесійний іконопис сільських та містечкових малярів, розрахований на невибагливий смак покупців з селянського середовища. Прихильність до хатніх ікон можна пояснити існуванням числених забобонів в господарській діяльності та побуті. До того ж, їх естетичні особливості впливали на формування духовного поля оселі.

Маючи свою специфіку за технікою виконання та сюжетом: здебільшого однофі-гурні, поясні, із зображенням святого, що "охороняв" оселю, "допомагав" в роботі, "зцілював" від хвороб, вони представляють народний стиль з наївністю образної передачі та яскравою декоративністю, наприклад, "Богородиця Києво-Печерська" XIX століття, "Св. Микола-чудотворець" XIX століття.
До цих ікон близька група творів, де обов'язково присутній квітковий орнамент вгорі, над фігурами святих. Подібний декор можна розглядати як спрощену мальовану заміну коштовних металевих іконних шат, оздоблених дорогоцінними каменями. Серед найпоширеніших сюжетів - образи Богородиці, Спаса Вседержителя, святих Миколи, Георгія-змієборця з щирою безпосередністю малювання ликів (іноді простонародного типу) та численними варіаціями художнього оздоблення.
Складовою частиною музейного зібрання є твори російського походження. Поодинокі зразки II половини XVII-XVIII століть виконані в традиційній темперній техніці. Серед них вирізняється "Спас Нерукотворний" школи С. Ушакова II половини XVII століття. Лик Христа побудовано з використанням багатошарового тонкого лесируван-ня, що дозволяє передати об'ємну пластику форми, через неї виявити складні емоційні особливості образу.
Набагато більше пам'яток датується II половиною XIX - початком XX столітття. Наприкінці XIX століття в Чернігові, як і в інших містах України, відкриваються спеціалізовані крамниці іконної продукції московських фабрикантів (наприклад, К. Збрука), оптові склади привізних ікон, де можна було зробити будь-які замовлення. Роботи місцевих майстрів поступались якістю привезеним з Петербурга, Москви, Палеха та інших центрів професійного іконописання.
До яскравих зразків цього типу можна зарахувати образ св. Антонія Печерсько-го кінця XIX - початку XX століття за ескізами В. Васнецова. Виконаний в живописній манері з тонким світлотіньовим моделюванням, він близький до світського портрета, особливо якщо звернути увагу на виразну індивідуальну характеристику його обличчя.
Зовсім інша трактовка присутня в іконі св. Феодосія Чернігівського кінця XIX - початку XX століття, але вона відступає на другий план перед багатоколірним візерунчастим оздобленням, що панує в творі.
В той же час широке розповсюдження мали хатні ікони, друковані на папері, металі (за зразками професійних художників), ремісничі за характером підокладниці в дешевих окладах з міді, латуні, жерсті.
Окремим розділом представлено старообрядницький іконопис XIX - початку XX століття. Для цих творів характерні стилістичні елементи російського живопису XVII століття. Географію їх визначити важко, оскільки подібні твори створювали в різних центрах Московської, Володимирської губерні, Поволжжя та ввозили в Україну. Одночасно на півночі Чернігівщини - в Стародубському, Городянському, Суразькому повітах з кінця XVII - початку XVIII століття існував досить значний осередок старообрядницьких поселень з іконописними майстернями в Злинці, Новозибкові, Добрянці, слободах Воронок, Радуль та інших, де наслідували вєтківську манеру (напрацьовану іконописцями Покровського монастиря у Вєтці, нині Гомельської області, Білорусь).
Графічна виразність образу та яскрава кольрова гама привертають увагу в іконі "Св. Микола чудотворець з вибраними святими на берегах" І половини XIX століття. Пишний орнамент вбрання справляє враження дорогих парчевих тканин.
Витонченою манерою виконання та кольоровим різнобарв'ям з додаванням позолоти відзначається "Св.Іоанн Златоуст в мовчанні, з вибраними святими на берегах" XIX століття. Більш спокійні відтінки має розписний двобічний хрест початку XX століття.
Підтримуючи зв'язки з країнами східно-християнського світу, в XIX столітті продовжувала існувати практика доставки на Чернігівщину зразків іконопису з Греції, зокрема, Пантелеймонівського монастиря на Афоні.
Окрім власне мальованих творів маємо і металеві оклади. Представлені різностильові іконописні твори становлять цінність як для загального ознайомлення з музейним зібранням, так і для дослідження національної мистецької спадщини. Маємо надію, що в недалекому майбутньому з'являться нові розвідки, а можливо й відкриття в цій галузі.